Фонд держмайна України має намір повторно виставити на продаж Одеський припортовий завод. Планується це зробити влітку цьогоріч. Наразі до об’єкта проявили зацікавленість чотири потенційні інвестори, розповів The New York Times голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха.

Він уточнив, що наразі інтерес до підприємства мають три західних та один з Близького Сходу. Підписано угоди про нерозголошення, іде ознайомлення з умовами приватизації.

Наталуха висловив думку, що в умовах повномасштабної війни покупцем міг би стати іноземний інвестор з “правильним прапором”, що могло б убезпечити підприємство від російських ударів.

Голова ФДМУ вказав, що ОПЗ може стати “неймовірно цікавим активом”, хоча і складним.

“Будьмо відвертими, це складний актив. Але він також пропонує багато можливостей… Я думаю, що якщо завод буде продано, це буде історичною подією… Це стане потужним сигналом як всередині країни – для влади та уряду – так і за межами країни, іноземним інвесторам”, – зазначив Наталуха.

Сообщение Одеський припортовий завод буде знову на аукціоні появились сначала на zerno-ua.com.

Європі потрібен рослинний протеїн, попит зростає, а глобальні ринки не так передбачувані, як потрібно. У цій ситуації Україна може стати ключовим постачальником сої, але з урахуванням вимог наших виробників.

Про це йшлося під час панельної дискусії в Європейському парламенті “На шляху до європейської протеїнової стратегії: виклики, перспективи, рішення”, повідомляє Мінекономіки.

Участь у заході онлайн взяв заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.

Сьогодні в ЄС існує значний дефіцит протеїну – потужне тваринництво формує стабільно високий попит на білкові корми. Власне виробництво сої становить близько 3 млн тонн, тоді як загальна потреба перевищує 35 млн тонн. Україна щорічно виробляє близько 6 млн тонн сої, і значна частина цього обсягу постачається до ЄС. Тобто Україна вже стала серйозним гравцем на цьому ринку. Сектор сої – наочний приклад інтеграції до європейського ринку: йдеться не лише про експорт, а й про переробку, сертифікацію та відповідність стандартам.

“Українська соя – це не просто великі обсяги. Це стратегічна присутність на європейському ринку: висока продуктивність, здатність працювати за новими екологічними правилами і відповідати жорстким стандартам ЄС. Наш аграрний сектор уже фактично інтегрований у європейську систему і водночас досить швидко змінює свою роль – від постачальника сировини до учасника ланцюгів доданої вартості. Йдеться не просто про експорт. Змінюється логіка виробництва: збільшуються обсяги переробки, процеси стають прозорішими, а якість – вищою”, – наголосив Тарас Висоцький.

Сьогодні близько 25% української сої, виробленої без використання ГМО, відповідає сертифікованим стандартам ЄС. Це означає, що відбуваються структурні зміни на рівні господарств. Фермери перебудовують підходи – впроваджують сучасні технології та оновлюють практики.

Водночас Україна як стратегічний партнер ЄС має й інші, очевидні переваги: географічну близькість, нижчу вартість логістики, значний виробничий потенціал і сильні позиції у сегменті «без ГМО». Саме цей напрям найбільше цікавить європейських споживачів і є вигідним для українських виробників, оскільки дозволяє отримувати додану вартість.
Водночас залишаються й серйозні виклики. Насамперед – регуляторні вимоги ЄС, які значно ускладнюють торгівлю. Йдеться, зокрема, про EUDR – регламент, що вимагає довести, що продукція не пов’язана з вирубкою лісів. Для експортерів це означає детальну простежуваність: потрібно підтвердити походження кожної партії аж до конкретної земельної ділянки.

Ще один приклад – директива RED III, яка регулює використання сировини для біопалива. Вона встановлює критерії сталості та вводить обмеження для культур, що можуть спричиняти непрямі зміни землекористування (ILUC). Сою планують віднести до цієї категорії. Це означає велику кількість документів і перевірок, цифрове відстеження продукції, додаткові витрати на сертифікацію. Для малих і середніх виробників, які не мають ресурсів для швидкої адаптації, це буде надзвичайно складно реалізувати.

Україна наполягає на більш активній участі у формуванні європейських політик – зокрема на етапі оцінки впливу нових регуляцій і підготовки рішень.

“ЄС має діяти вже зараз і формувати чітку стратегію щодо рослинних протеїнів. Україна готова бути частиною цього процесу”, – підсумував Тарас Висоцький.

У середньостроковій перспективі ключовими залишаються адаптація до правил використання засобів захисту рослин і реформування Спільної аграрної політики ЄС з урахуванням українських реалій – особливо в контексті післявоєнного відновлення.

Довідково:

Захід організували асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) та «Дунайська Соя». Участь у панелі взяли представники Європейського парламенту та Європейської Комісії, а також галузеві експерти й учасники ринку, зокрема імпортери української сої та продуктів її переробки. Серед ключових спікерів – представник Генерального директорату з питань сільського господарства Єврокомісії Коен Діллен, виконавча директорка «Дунайської Сої» Аурелі Турнан, а також представники профільних європейських асоціацій і бізнесу, зокрема FEDIOL та італійської компанії Oleificio San Giorgio. Вступне слово виголосили депутати Європарламенту Жеремі Декерль та Паскаль Канфен.

Сообщение Україна може стати ключовим постачальником сої, інтеграція до ринку ЄС посилюється появились сначала на zerno-ua.com.

З 2022 по 2025 роки із окупованих територій вивезено майже 15 млн тонн українського зерна на $6,8 млрд, повідомляє ЦТС посилаючись на НВ.

Так, впродож 2022 року вивезено 2,5 млн тонн зерна, в 2023 році – 5,7 млн тонн, в 2024-му – 4,8 млн і в 2025 році з окупованих територій відправлено 2 млн тонн зерна.
Цього року першу партію краденого зерна росіяни відправили з окупованого Маріуполя в середині січня (обсяг: 5 тис. тонн).

Українське зерно росіяни експортують “тіньовим флотрм” та дружніми країнами, які допомагають уникати санкцій. У другому півріччі 2025 року українське зерно завозили Єгипет, Бангладеш, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, В’єтнам та інші. Усього у викраденні зерна задіяно 87 суден, 85% яких зареєстровано в країні-агресорці.

Днями повідомлялося про те, що судно ABINSK (IMO: 9303869) з вантажем у 43,8 тонн пшениці з окупованих територій України було прийнято в Хайфі (Ізраїль).

Окрім зерна росія вивозить із української території вугілля, кокс, каолін, залізну руду, соду та сталь. Тільки упродовж 2025 року було вкрадено понад 200 тисяч тонн корисних копалин і продукції металургії.

Сообщение З початку війни росіяни викрали майже 15 млн тонн українського зерна появились сначала на zerno-ua.com.